Захворювання супроводжується хронічним запаленням слизової оболонки товстої і прямої кишок. Перебіг виразкового коліту неспецифічного хвилеподібний, з чергуванням періодів загострення та ремісії. Причини захворювання недостатньо вивчені. Патологічні зміни полягають у формуванні некротичних-виразкових вогнищ в товстій кишці. За умови розповсюдження виразкового процесу на всі верстви кишкової стінки остання може бути перфорована. При подальшому рубцювання виразок відбувається деформація товстої кишки.
Симптоми. Клінічна картина захворювання проявляється проносом, кишковими кровотечами. Болі в нижній частині живота супроводжуються болісними тенезмами. У цей період нерідкі підвищення температури тіла, відмова хворого від їжі. Захворювання, як правило, протікає з ремісіями і загостреннями. У міру погіршення загального стану розвивається гіпохромна анемія, нейтрофільний лейкоцитоз. З'являється прискорена СОЕ. До розвитку загострення виразкового коліту неспецифічного призводять інфекційні ураження будь-якої локалізації, оперативні втручання, зміни харчового режиму. Таким же несприятливою дією володіють різні лікарські препарати, особливо антибіотики. Фізична перевтома в окремих випадках здатне призводити до загострення патологічного процесу в товстій кишці. Виразковий коліт неспецифічний небезпечний своїми ускладненнями, найбільш грізним з яких є перфорація. У разі одночасного прориву кількох виразок розвивається перитоніт, що відрізняється особливо злоякісним перебігом з летальним результатом. У числі інших ускладнень необхідно відзначити кишкові кровотечі, парапроктит, свищі, рак, гепатит. Виражена діарея призводить до гіпохромною анемії, гіпопротеїнемії, гіпокаліємії і полігіповітамінозу. Прогноз виразкового коліту неспецифічного несприятливий.
Діагностика. Пальпація живота дає можливість визначити болючість в лівій здухвинній ділянці. Ректороманоскопія виявляє гіперемію, набряк, кровоточивість, ерозію та виразки слизової оболонки. Рентгенологічно визначають втрату фізіологічної гаустраціі товстої кишки, звуження просвіту її, виразки і псевдополіпи.
Лікування. Лікування захворювання доцільно розпочинати з правильного харчування, що передбачає введення в організм підвищених кількостей білка і вітамінів. Деякі дослідники рекомендують довести щоденно отримується кількість білка до 150 р. Визнано вельми корисним частина вітамінів вводити парентерально. Кожні 3 дні необхідно переливати 100 мл крові. Для успішної боротьби з наростаючою токсемією призначають стероїдні гормони. Сульфаніламідні препарати та антибіотики широкого спектру дії служать цілям придушення життєдіяльності вторинної інфекції. У крайніх випадках, коли всі заходи консервативного лікування виявилися безуспішними, вдаються до хірургічного втручання Прогноз захворювання залежить від ступеня компенсації порушеного водного обміну. При симптоматичних формах - від перебігу основного захворювання. У ряді випадків за адекватної замісної терапії адіуретіном пацієнти можуть повноцінно працювати. Однак при виборі професії слід рекомендувати працю, не пов'язаний з умовами підвищеної температури і обмеженими ресурсами води (гарячі цехи, умови степів, пустель).
